Літні концерти Віри Полозкової в Зеленому Театрі ОдеÑи вже Ñтали доброю традицією. 12 ÑÐµÑ€Ð¿Ð½Ñ Ð¼Ð¸ побачимоÑÑ Ð·Ð½Ð¾Ð²Ñƒ!
Літо, Ñонце, Ñвіже морÑьке повітрÑ, заÑмаглі плечі, вигоріле на Ñонці волоÑÑÑ ... Ти щаÑливий, краÑивий Ñ– за дві години проживаєш безліч життів, переноÑишÑÑ Ð² чаÑÑ– та проÑторі, Ñумуєш Ñ– радієш, закохуєшÑÑ Ñ– прощаєшÑÑ, переживаєш заново вÑÑ– «назавжди» Ñ– кожне «ніколи більше». Чудові, важливі, глибокі Ñлова відгукуютьÑÑ Ð² тобі Ñ– ти не один в цьому! ВеÑÑŒ зал відчуває те Ñаме.
ДитÑчі вірші про зуби Ñ– маленьких коÑмонавтів звучать тепер з коханою клаÑикою, де Бернард пише ЕÑтер, а міÑÑ–Ñ ÐšÐ¾Ñ€Ñтон бурчить на коханого, нині покійного міÑтера КорÑтон. І в душі ти знову дуже маленький, а щаÑÑ‚Ñ Ð² тобі дуже багато.